Новації у законодавстві про відпустки

Шановні читачі, інформуємо про зміни у трудовому законодавстві: цього разу – щодо відпусток.

24.12.2023р. набрав чинності Закон України № 3494 від 22.11.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». Зміни внесено до основних законів, що регулюють порядок надання відпусток: Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та деяких інших.

Закон України № 3494 чинний у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім окремих його пунктів.

Більшість пам’ятає, як на підприємствах, в установах очікували наказу про перенесення робочих днів, якщо святковий день/дні припадали на вівторок або четвер. Перенесення робочих днів відбувалося згідно з рекомендаціями Кабінету Міністрів України.

Згідно з вказаним вище Законом Кабінет Міністрів України більше не втручатиметься у це питання.

Відтепер перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених Кодексом законів про працю України, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

І у разі прийняття такого рішення роботодавцем, закликаємо не відноситися формально до необхідних документів, в т.ч. і до оформлення згоди представниками працівників, обрання яких повинно бути підтверджено відповідними документами, наприклад – протоколом загальних зборів трудового колективу.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання відтепер встановлюватимуться не тільки нормативно-правовими актами України, а і також трудовим та/або колективним договором.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях також визначатиметься трудовим та/або колективним договором, хоч раніше це була прерогатива Кабінету Міністрів України.

Нововведенням також є надання працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, яка надається за бажанням такого працівника в обов’язковому порядку.

Строк відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін збільшився з 15 до 30 календарних днів, але під час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного у попередньому абзаці. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Але просимо звернути увагу, що час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, зазначених у попередніх двох абзацах цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку.

Також внесено зміни щодо надання відпустки й у Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так, за рішенням роботодавця невикористані дні відпустки понад 24 дні можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Встановлено також, що у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Дане положення не стосується педагогічних та наукових працівників.

Нововведень у законодавстві про відпустки досить багато. Якщо у вас виникли питання з приводу застосування трудового законодавства або потреба у фаховій правничій допомозі адвоката, кваліфікованій консультації юриста – звертайтесь до команди Smartsolutions, яка пропонує якісні рішення у правовій, податковій та фінансовій сферах.

Шановні читачі, інформуємо про зміни у трудовому законодавстві: цього разу – щодо відпусток.

24.12.2023р. набрав чинності Закон України № 3494 від 22.11.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань». Зміни внесено до основних законів, що регулюють порядок надання відпусток: Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та деяких інших.

Закон України № 3494 чинний у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім окремих його пунктів.

Більшість пам’ятає, як на підприємствах, в установах очікували наказу про перенесення робочих днів, якщо святковий день/дні припадали на вівторок або четвер. Перенесення робочих днів відбувалося згідно з рекомендаціями Кабінету Міністрів України.

Згідно з вказаним вище Законом Кабінет Міністрів України більше не втручатиметься у це питання.

Відтепер перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених Кодексом законів про працю України, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

І у разі прийняття такого рішення роботодавцем, закликаємо не відноситися формально до необхідних документів, в т.ч. і до оформлення згоди представниками працівників, обрання яких повинно бути підтверджено відповідними документами, наприклад – протоколом загальних зборів трудового колективу.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання відтепер встановлюватимуться не тільки нормативно-правовими актами України, а і також трудовим та/або колективним договором.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях також визначатиметься трудовим та/або колективним договором, хоч раніше це була прерогатива Кабінету Міністрів України.

Нововведенням також є надання працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, яка надається за бажанням такого працівника в обов’язковому порядку.

Строк відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін збільшився з 15 до 30 календарних днів, але під час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного у попередньому абзаці. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

Але просимо звернути увагу, що час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, зазначених у попередніх двох абзацах цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку.

Також внесено зміни щодо надання відпустки й у Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так, за рішенням роботодавця невикористані дні відпустки понад 24 дні можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Встановлено також, що у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. Дане положення не стосується педагогічних та наукових працівників.

Нововведень у законодавстві про відпустки досить багато. Якщо у вас виникли питання з приводу застосування трудового законодавства або потреба у фаховій правничій допомозі адвоката, кваліфікованій консультації юриста – звертайтесь до команди Smartsolutions, яка пропонує якісні рішення у правовій, податковій та фінансовій сферах.