Ситуація, коли чоловік і жінка створюють сім’ю, але при цьому офіційно не реєструють шлюб, сьогодні є дуже поширеною. Такий формат відносин існував здавна, попри різне ставлення до цього держави і церкви — від прирівнювання до злочину до визнання.

Коли люди створюють сім’ю — офіційно чи ні — вони, зазвичай, планують жити разом довго і щасливо, народжують дітей, купують майно. Але шлюб може розпастися, і тоді виникають питання: з ким будуть жити діти, як ділити майно, що купували разом. Ці питання стають складнішими, якщо шлюб не зареєстрований офіційно.

Розгляньмо, як законодавство України регулює стосунки чоловіка та жінки, які вирішили створити сім’ю, але з різних причин не бажають реєструвати шлюб.

Отже, «сім’я» та «шлюб»:

  • Сім’я — її «складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. <…> Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства» (ст. 3 Сімейного кодексу України)

  • Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 Сімейного кодексу України).

Підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя не є:

  • проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу

  • релігійний обряд шлюбу (крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану (органи РАЦСу).

Всі правові норми, які регулюють відносини між подружжям, визначають взаємні права та обов’язки саме подружжя і не стосуються осіб, які проживають однією сім’єю і при цьому не перебувають в зареєстрованому шлюбі. «Цивільний шлюб» не є шлюбом з точки зору законодавства.

Майно

До майна, що придбане під час проживання осіб однією сім’єю, застосовуються норми сімейного законодавства, які регулюють правові відносини щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 74 Сімейного кодексу України встановлює, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено письмовим договором між ними). На майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Сімейного кодексу України, які регулюють майнові права подружжя.

Коли фактичне подружжя придбає майно (навіть за спільні кошти), його, як правило, оформлюють на когось одного. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то для «цивільного шлюбу» значення досить велике — майно, оформлене на одну з осіб, є виключно майном такої особи. Оскільки факт проживання сім’єю не визначений, статус майна — приватна власність особи, яка є набувачем майна. Інша особа права на таке майно не має — доки не доведе в судовому порядку, що воно є спільним. Коли одна з осіб, що проживали сім’єю, укладає договір про спільне майно (який потребує нотаріального посвідчення чи державної реєстрації), згода іншого не вимагається. У «цивільному шлюбі» недобросовісний «чоловік» або «дружина» можуть відчужити майно без згоди іншого і навіть не повідомляючи йому про свій намір.

При зареєстрованому шлюбі така згода є обов’язковою та має бути нотаріально засвідчена.

У цивільному шлюбі відсутній документ, що підтверджує фактичні сімейні стосунки. Тому у ситуації розділу майна та відсутності згоди на розподіл (нотаріально посвідчений договір) доведеться звернутися до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання придбаного під час проживання однією сім’єю майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину цього майна. І доводити це відповідними доказами.

Обов’язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім’ї є:

  • факт спільного проживання

  • ведення спільного господарства

  • наявність спільних витрат

  • купівля майна для спільного користування

  • участь у витратах на утримання житла, його ремонт

  • наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (положення п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди, як правило, встановлюють:

  • факти створення або придбання сторонами майна внаслідок спільної праці

  • ведення спільного господарства, побуту

  • виконання взаємних прав та обов’язків

  • з’ясовують час придбання майна, джерела його набуття та кошти, за які таке майно було набуте

  • причини придбання майна (для визначення правового статусу такого майна як спільної сумісної власності)

Важливо: статус спільного сумісного майна надається тільки майну, що було придбане жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою і в будь-якому іншому шлюбі.

Тобто, якщо чоловік або жінка, які під час проживання однією сім’єю придбали майно, але хтось із них або обоє перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою/чоловіком, то майно придбане під час існування їх фактичних шлюбних відносин буде їх особистою власністю.

Майно ж, придбане одним з подружжя, яке перебуває у зареєстрованому шлюбі (за винятком випадків, встановлених законодавством), є спільною сумісною власністю подружжя.

Діти

Якщо дитина народилася від батьків, які перебувають у зареєстрованому в органах РАЦСу шлюбі, то Сімейний кодекс України визначає чітко: дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дитини.

Якщо дитина народилася від батьків, які перебувають у цивільному шлюбі, то походження такої дитини визначається відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України: походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження від батька — за заявою матері та батька дитини.

Що ж робити, якщо біологічний батько не бажає подавати таку заяву або взагалі покинув сім’ю?

Потрібно звертатися до суду і встановлювати факт батьківства. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

При цьому позов про визнання батьківства може бути пред’явлений і особою, яка вважає себе батьком дитини — якщо мати дитини з якихось причин не хоче визнавати його батьком дитини.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Що стосується прав та обов’язків батьків щодо дітей та дітей щодо батьків, то відповідно до статей 141, 142 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Діти також мають рівні права та обов’язки щодо батьків — незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Спадкові відносини

У випадку смерті особи існує черговість у прийнятті спадщини, якщо померлий (спадкодавець) не залишив розпорядження на випадок своєї смерті (заповіту).

Відповідно до ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу — нотаріально посвідчений договір зацікавлених спадкоємців або рішення суду).

Стаття 1264 Цивільного кодексу України встановлює, що особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу.

Тобто, той хто пережив свого партнера по цивільному шлюбу, зможе претендувати на спадщину, якщо у спадкодавця на момент відкриття спадщини не буде таких живих родичів або всі вони відмовляться від спадщини:

  • діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті)

  • той з подружжя, який його пережив

  • батьки

  • рідні брати та сестри спадкодавця

  • баба та дід спадкодавця — як з боку батька, так і з боку матері

  • рідні дядько та тітка спадкодавця

Навіть якщо всіх перелічених родичів у померлого не буде, це не гарантує, що тоді спадкоємець — «цивільний чоловік» або «дружина» — отримає все спадкове майно.

Для цього у суді потрібно буде довести факт проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. До того ж, до числа спадкоємців відносяться і інші особи, які спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки — вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї тощо (п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.09.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Якщо ви бажаєте вберегтися від складнощів у правовому регулюванні сімейних питань або знайти вихід із вже існуючої ситуації, адвокати та юристи Smartsolutions Law Group завжди готові прийти на допомогу!

Контактна особа
Микола Крупка
Микола Крупка
Адвокат
Дізнатися більше
Рішення
Сімейний адвокат
Розірвання шлюбу та поділ майна
Останні публікації
Захист активів у воєнний час: вилучення транспорту для військових потреб Захист активів у воєнний час: вилучення транспорту для військових потреб
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Указом Президента України від 24.02.2022р.
9-08-2022
Як отримати податкову знижку на навчання Як отримати податкову знижку на навчання
Мало хто знає, що одним із основних джерел доходу державного бюджету України є податок з доходів фіз
29-07-2022
Найпоширеніші питання, які виникають у громадян після введення воєнного стану Найпоширеніші питання, які виникають у громадян після введення воєнного стану
Від 24 лютого, після повномасштабного вторгнення росії, у країні повністю змінилося життя — діє воєн
27-07-2022
facebook linkedin Viber Telegram WhatsApp mail phone phone