Нещодавно адвокати Smartsolutions захистили в суді інтереси клієнта-суб’єкта господарювання у провадженні відкритому за позовом прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Прокурор просив суд визнати недійсним розпорядження державної адміністрації яким вирішено продати суб’єкту господарювання земельну ділянку для будівництва об’єкта енергетики та просив визнати недійсним укладений на підставі розпорядження договір купівлі-продажу земельної ділянки та повернути земельну ділянку у державну власність. Також, звертає на себе увагу той факт, що вимагаючи визнання недійсним розпорядження обласної державної адміністрації про продаж земельної ділянки суб’єкту господарювання, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення її у власність держави прокурор натомість не згадує про необхідність, в такому разі, повернути суб’єкту господарюванню сплачені ним до державного бюджету кошти вартості земельної ділянки, як то передбачено правилами реституції (ст. 216, 217 Цивільного кодексу України).
Слід відмітити, що після придбання земельної ділянки до моменту позову пройшло майже 3 роки і покупець земельної ділянки з самого початку повністю сплатив до державного бюджету вартість земельної ділянки, в подальшому сумлінно сплачував податок на землю, а тому позов став цілковитою несподіванкою для клієнта.
Не вдаючись до детального викладення обставин розгляду справи зазначаємо, що прокурор мотивував свої вимоги тим, що обласна державна адміністрація незаконно відчужила суб’єкту господарювання земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту, для розміщення на ній енергогенеруючого підприємства. Незаконність розпорядження обласної держадміністрації та договору прокурор пов`язував з тим, що один із засновників суб’єкта господарювання-покупця земельної ділянки є іноземним суб`єктом господарювання із часткою у статутному капіталі не менше 10 %, а отже, вказане товариство є підприємством з іноземними інвестиціями (спільним підприємством), на яке розповсюджуються вимоги та обмеження, встановлені частинами 3 статті 82 Земельного кодексу України, зокрема – можливість набуття іноземними юридичними особами права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів лише у разі придбання об`єктів нерухомого майна.
Проте, завдяки вірно побудованому захисту суд дійшов висновку про недоведеність тверджень прокурора щодо наявності факту порушення державних інтересів та спричинення шкоди інтересам держави внаслідок прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору.
Зокрема з поданих адвокатами доказів судом встановлено, що відповідач – є юридичною особою зареєстрованою за законодавством України, не є іноземною юридичною особою. Засновниками товариства були визначені фізичні особи громадяни України та юридична особа – нерезидент із часткою у статутному капіталі 25 %. Разом з цим, не зважаючи на те, що одним із засновником суб’єкта господарювання виступила юридична особа-нерезидент, судом встановлено, що станом на дату створення суб’єкта господарювання та станом на дату прийняття обласною держадміністрацієюn спірного розпорядження підприємство-відповідач не набув статусу підприємства з іноземними інвестиціями, оскільки фактично іноземні інвестиції у вигляді внеску до статутного капіталу у сумі вартості частки засновника – іноземної юридичної особи, були зараховані вже після прийняття обласною держадміністрацією спірного розпорядження про відчуження земельної ділянки.
Крім вказаного, судом зазначено, що відповідач не мав також статусу спільного підприємства. Відповідно до ст. 1 закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спільні підприємства – це підприємства, які базуються на спільному капіталі суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності. Натомість підприємство-відповідач на момент прийняття спірного розпорядження було створене громадянами України, які не є суб`єктами господарської діяльності, а також іноземним СГ. Отже, підприємство-відповідач не було спільним підприємством.
Таким чином, адвокатам Smartsolutions Law Group вдалося переконати суд у правомірності дій покупця при придбанні ним у держави земельної ділянки.
Хотілося б звернути увагу суб’єктів господарювання, що відповідно до чинного законодавства на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, навіть якщо орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не вбачає порушень в тому, щоб укласти відповідний договір з суб’єктом господарювання, або, приміром, якщо укладення його відбувається за результатами тендеру у сфері публічних закупівель і Державна аудиторська служба України теж не вбачатиме порушень в укладанні такого договору, то це зовсім не означає, що прокуратура буде дотримуватися тієї ж думки та не звернеться до суду, наприклад через декілька років після укладання договору з позовом про визнання його недійсним та повернення державі майна чи коштів, які суб’єкт господарювання отримав внаслідок виконання правочину з боку держави.
А відтак, перед укладанням правочину з органом державної влади чи органом місцевого самоврядування необхідно здійснити його кропіткий правовий аналіз на предмет можливих ризиків для суб’єкта господарювання, в тому числі необхідно проаналізувати ризик ймовірного звернення у майбутньому прокуратури до господарського суду з вимогами визнання його недійсним та повернення державі отриманого за таким правочином.
Якщо ви потребуєте правової допомоги з питань правового аналізу правочинів чи вам необхідно захиститися в суді – команда фахівців Smartsolutions Law Group готова надати вам правову допомогу.
