Нововведення в сфері захисту прав у мережі Інтернет
Екстериторіальність глобальної комп’ютерної мережі Інтернет робить можливим практично неконтрольований експорт та імпорт об’єктів права інтелектуальної власності, що завдає, поза сумнівом, значний збиток, перш за все власникам виняткових прав, так і державі в цілому (згадаємо хоча б закріплення за Україною статусу “Priority Foreign Country” згідно «Спеціального звіту 301» Торгівельного представництва США (USTR)).
Територіальний характер права інтелектуальної власності, згідно якого правова охорона об’єкта права інтелектуальної власності, надана на території однієї держави не діє на території іншої держави, робить вкрай важким можливість захисту порушених прав в мережі Інтернет.
Задекларованою ціллю розробленого Державною службою інтелектуальної власності проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет” (надалі – Проект Закону) є забезпечення ефективного захисту авторського права і суміжних прав при використанні відповідних об’єктів у мережі Інтернет. Пропонуємо провести аналіз нововведень, які пропонуються положеннями Проекту Закону та визначити їх ефективність.
Проект Закону вводить наступні доповнення в існуючі нормативно-правові акти, які регулюють діяльність в мережі Інтернет, а саме:
1.Додатковий, так би мовити, оперативний спосіб захисту суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав своїх порушених прав.
Проект Закону передбачає право суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав звернутися до сервісної служби (провайдера, оператора телекомунікацій, який надає послуги з розміщення веб-сайта з доступом до мережі Інтернет за адресою, що визначається за цифровим ідентифікатором відповідно до міжнародних стандартів) із заявою про порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет.
Заявником може виступати виключно:
- Автор твору або інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (наприклад, спадкоємці померлого автора, роботодавець автора службового твору) і (або)
- Виконавець, виробник фонограм, виробник відеограм, організація мовлення, тобто первинні суб`єкти суміжних прав, або інші особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону – вторинні суб’єкти суміжних прав.
2.Обов’язок провайдерів, операторів телекомунікацій блокувати адреси мережі Інтернет, за якими здійснюється порушення авторських прав і (або) суміжних прав та адміністративну відповідальність посадових осіб провайдерів, операторів телекомунікацій за порушення встановлених строків для блокування/розблокування адреси мережі Інтернет.
Сервісна служба, отримавши від заявника заяву, у якій обов’язково зазначаються, зокрема, правові підстави наявності авторського права і (або) суміжних прав (що допомагає ідентифікувати правомочність заявника) та місце розміщення об’єктів АП і (або) СП і (або) посилань на них у мережі Інтернет та інші відомості, які дають можливість сервісній службі ідентифікувати веб-сайт у мережі Інтернет та відповідну інформацію на веб-сайті, на якому використовуються об’єкти АП і (або) СП чи посилання на них без дозволу заявника чи з порушенням його прав і (або) інформацію для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, протягом 1 робочого дня зобов’язана направити власнику веб-сайту попередження про негайне вжиття заходів щодо припинення відповідного порушення.
У разі якщо протягом 2 днів сервісна служба не отримала відповіді від власника веб-сайту про припинення порушення або відсутність на сайті об’єктів, що є предметом заяви або використання об’єкта, що є предметом заяви, на законних підставах з наданням підтверджуючих документів або якщо відповідь не відповідає формальним вимогам (зокрема, засвідчення заяви не уповноваженою особою) сервісна служба зобов’язана заблокувати відповідні адреси мережі Інтернет.
У разі порушення встановлених строків передбачається адміністративна відповідальність посадових осіб провайдера, оператора телекомунікацій у вигляді накладення штрафу у розмірі від 8 500 грн. до 17 000 грн. ( у разі вчинення повторного порушення розмір штрафу становить від 17 000 грн. до 34 000 грн.).
3. Право власника веб-сайту звернутися до сервісної служби із мотивованою заявою про розблокування адреси мережі Інтернет.
Слід зазначити що проектом встановлені три вимоги до вищезазначеної заяви, а саме: складання її українською мовою, подання у письмовому вигляді поштою або в електронному вигляді та засвідчення уповноваженою особою. Тобто, питання щодо вмотивованості заяви буде вирішуватися сервісною службою на власний розсуд, а приймаючи до уваги встановлену відповідальність за порушення строків розблокування (3 робочі дні з моменту отримання заяви) адреси мережі Інтернет, провайдери та оператори телекомунікацій вірогідно не будуть зловживати в даному питанні.
Проектом реально передбачений єдиний випадок, коли сервісна служба звільняється від обов’язку розблокувати адрес мережі Інтернет – отримання від заявника протягом вищезазначеного строку письмового повідомлення про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності стосовно відповідного порушення авторського права і (або) суміжних прав у мережі Інтернет.
4. Надає нотаріусам повноваження засвідчувати вірність роздруківки веб-сторінки.
Тобто, у разі виникнення судового спору, належним доказом порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет, буде протокол огляду веб-сторінки, на якій розміщено об’єкти авторського права, суміжних прав та інші об’єкти права інтелектуальної власності або посилання на них і (або) інформація для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав.
Таким чином, враховуючи положення Проекту Закону, нотаріус наділятиметься повноваженнями засвідчувати вірність роздруківок веб-сторінок, коли це є необхідним у випадку саме судового розгляду справи:
«…У Законі України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383; 2009 р., № 13, ст. 161; 2013 р., № 14, ст. 89:
1) після статті 79 доповнити новою статтею 791 такого змісту Засвідчення вірності роздруківок веб-сторінок
Нотаріус, з метою забезпечення доказів, необхідних у випадку судового розгляду справи,
засвідчує вірність роздруківки веб-сторінки, на якій розміщено об’єкти авторського права, суміжних прав та інші об’єкти права інтелектуальної власності або посилання на них і (або) інформація для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав,
складає протокол огляду веб-сторінки. До протоколу огляду веб-сторінки може додаватись електронний носій з записом інформації веб-сторінки або всього сайту, де розміщена веб-сторінка…».
Отже, провівши аналіз запропонованого нормативного акту, можна зробити висновок, що положення Проекту Закону створюють додатковий механізм боротьби з порушеннями в мережі Інтернет залучаючи до співпраці операторів та провайдерів телекомунікацій.
Однак, на наш погляд, законопроект у тому форматі, який пропонується, створює реальну загрозу для певної категорії веб-сайтів, а також залишає низку питань, що постають у зв’язку із застосуванням його положень.
Так, не врегульованим залишається питання щодо функціонування веб-сайтів, контент яких формують користувачі. Оскільки, якщо інформація на сайті розміщена не власником веб-сайту, а користувачем, то необхідно визначити процедуру взаємодії між ними. Так як, відповідно до положень Проекту Закону, у разі отримання власником веб-сайту попередження від сервісної служби про негайне вжиття заходів щодо припинення порушення авторського права і (або) суміжних прав в мережі Інтернет, саме власник веб-сайту повинен замість користувача, який порушує права інтелектуальної власності, подавати документи, які підтверджують правомірність розміщення користувачем контенту на сайті.
Таким чином, пропонована редакція законопроекту в будь-якому випадку стане підґрунтям для можливих судових процесів та сформує необхідність більш контрольованої взаємодії між власниками веб-сайтів та користувачами. З одного боку це звичайно є обтяженням для власників інтернет ресурсів. З іншого боку, при врегульованому механізмі дії положень Законопроекту та відсутності зловживань з боку суб’єктів сфери застосування нормативного акту (що, на жаль, є утопічним поняттям в нашій країні) – запропонований законопроект мусив би призвести до свого роду потужного фільтру наповнення мережі Інтернет інформацією, що формує думку як особистості, громадянина, так і суспільства взагалі.
На жаль, як показує буденність та практика, норми законів та підзаконних актів в нашій країні, що регулюють і не такі тонкі матерії та правовідносини як інтелектуальні права та Інтернет простір, створюють численні зловживання та утиск прав і є механізмами тиску та обмеженням прав у цілях, що зовсім не пов’язані із побудування демократичної держави.
