Епідемія COVID-9 та запровадження карантину суттєво змінили шаблони трудових відносин: регулювання дистанційної роботи. Законодавець відреагував на такі процеси і вніс зміни до Кодексу законів про працю України (КЗпП України, який регулює трудові відносини між роботодавцем та робітником).
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
-
фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини
-
змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу
-
час перерви для відпочинку і харчування
В рамках гнучкого режиму працювати можна дистанційно — що зараз, в умовах тривалої загрози коронавірусу COVID-9, є дуже розповсюдженою формою роботи.
Дистанційна (надомна) робота — це така форма організації праці, коли працівник виконує роботу за місцем проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
Особливості та регулювання дистанційної роботи:
-
Працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі
-
Облік робочого часу забезпечує власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Це може бути як письмовий трудовий договір, так і наказ про встановлення дистанційної (надомної) роботи або інший документ.
-
У разі відрядження на інше підприємство на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого його відряджено
-
При укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу одержання письмової форми є обов’язковим (стаття ст. 24 КЗпП України)
