Як ухвалювати рішення в умовах постійної невизначеності та знаходити внутрішню опору в складні періоди? У цій розмові зі старшим партнером Smartsolutions Вʼячеславом Мієнком говоримо про цінності як основу управлінських рішень, баланс між раціональним мисленням і внутрішнім відчуттям, особисту дисципліну та відповідальність перед людьми, а також про інвестиції, які мають довгострокову цінність — у бізнесі й у житті.
Рішення та принципи
Чим ви керуєтеся зараз при прийнятті управлінських та особистих рішень?
Сьогодні моїми головними опорами у прийнятті рішень є цінності та принципи, люди та довгостроковий фокус бізнесу. Для мене принципово важливо розуміти напрямок руху і мету, а вже потім обирати шлях. Саме це дозволяє зберігати спокій у складних ситуаціях і не реагувати імпульсивно.
Я не розділяю логіку управлінських і особистих рішень. Відрізняється контекст, умови, обставини, але базові речі залишаються незмінними: рішення мають проходити через цінності, розуміння мети та відповідальність за наслідки. Я намагаюся поєднувати раціональне мислення з внутрішнім відчуттям — ці дві складові для мене рівноцінні. Перед кожним складним рішенням я ставлю собі просте, але принципове запитання: навіщо?
Чи змінювався ваш підхід з роками? Які принципи для вас незмінні?
З роками мій підхід кардинально не змінився, проте став більш усвідомленим та виваженим. Якщо 15 років назад фокус міг бути на надзусиллях і досягненні результату будь-якою ціною, то сьогодні для мене важливіше обрати найкращий шлях і пройти його системно. Досвід навчив, що ефективність — це не максимальна напруга, а здатність бачити ширшу картину й ухвалювати зважені рішення.
Переломним моментом, як і для багатьох, стала повномасштабна війна. Вона загострила все: цінності, відповідальність, сенси. При цьому мої базові принципи не змінилися — навпаки, вони стали ще чіткішою опорою. Значно знецінилося матеріальне і суттєво зросла цінність нематеріального — передусім людських відносин і довіри, які для мене і так завжди були на першому місці.
Саморозвиток
Яку компетенцію або навичку ви вважаєте своєю найсильнішою?
Своєю найсильнішою компетенцією я вважаю вміння об’єднувати сильних людей у команди і допомагати разом пройти шлях до мети. Команда, об’єднана спільними цінностями і спільною метою, здатна пройти будь-який шлях — незалежно від рівня складності чи зовнішніх обставин.
Для мене важливо не лише зібрати професіоналів, а й створити середовище, в якому людям комфортно працювати разом. Часто саме атмосферу в команді відзначають інші: рівень довіри, відкритість, відчуття партнерства. Почуття гумору в цьому сенсі є не дрібницею, а важливим інструментом — воно допомагає знімати напругу, зберігати людяність і проходити складні періоди без втрати внутрішньої опори.
Чи є навичка, яку ви свого часу недооцінювали, але зараз вважаєте критично важливою?
Довгий час я більше покладався на логічне мислення і раціональний аналіз, відсуваючи внутрішні відчуття на другий план. Досвід показав, що для якісних рішень критично важливий баланс між розумом і відчуттям.
Повномасштабна війна стала середовищем тотальної невизначеності, де простору для чисто логічних моделей стало значно менше. У таких умовах роль внутрішнього чуття посилюється: воно допомагає зберігати візію майбутнього, залишатися гнучким у рішеннях і вести команду тоді, коли немає очевидних відповідей. Саме поєднання логіки і відчуттів дозволяє ухвалювати більш точні й життєздатні рішення.
Чи є книга, курс або досвід, який суттєво вплинув на ваше професійне мислення?
На різних етапах на мене впливали книги, люди й досвід — розвиток для мене завжди був безперервним процесом пошуку. Ми постійно змінюємося разом із контекстом, і зупинка в розвитку означає деградацію мислення. Якщо говорити про останній час, то однією з впливових для мене була книга Стратегія людини: від думок до дії Ігоря Козловського. Це глибока робота про сенси, мислення і відповідальність за власні дії — книга, до якої варто повертатися не один раз.
Її ключовий вплив для мене — це звичка частіше ставити собі питання «навіщо». Це сильний інструмент: і в особистих рішеннях, і в роботі з командою. Коли ти чесно відповідаєш собі на це питання, багато речей стають на свої місця, а рішення набувають внутрішньої опори.
Таймменеджмент та мотивація
Поділіться своїм головним секретом таймменеджменту. Чи є у вас правило, яке допомагає уникати перевантаження або вигорання?
Для мене ключовим у таймменеджменті є не контроль часу, а управління фокусом уваги, власною енергією і балансом. Саме стан визначає якість рішень, а не кількість годин у календарі. Пріоритети я вибудовую, виходячи з цінностей, стратегічних цілей і користі для команди та бізнесу. Те, що найкраще відповідає цим критеріям, і заслуговує на фокус.
Моє базове правило проти перевантаження доволі просте. Коли зникає концентрація і з’являється відчуття втоми, потрібно змінювати діяльність або зупинятися. Якщо рішення не знаходиться або відповіді не приходять, найкраще, що можна зробити, — добре виспатися, поїсти, прогулятися на свіжому повітрі або просто стишитися. Дуже часто ясність з’являється саме після цього.
Як ви себе мотивуєте? Що допомагає вам залишатися залученим у складні періоди?
Моя головна мотивація з’являється тоді, коли в тому, що я роблю, є сенс, цікавий виклик та люди, з якими хочеться працювати разом. Мене принципово не мотивують швидкі гроші чи ситуативні вигоди. Я мислю категоріями довгих партнерств, стосунків і рішень, які мають тривалий ефект. Саме така логіка дає внутрішню опору і дозволяє залишатися в процесі надовго.
У складні періоди мене тримають дисципліна і відповідальність перед людьми. Коли ти відповідаєш не лише за себе, це створює додаткову точку опори. Якщо енергії стає менше, я свідомо зменшую темп і фокусуюся на головному, приймаючи обмеження замість того, щоб їх ігнорувати.
Я не вірю в мотивацію як у постійний стан натхнення — вона занадто швидкоплинна. Значно важливішими є дисципліна, бачення і віра в майбутнє. Саме вони дозволяють залишатися залученим тоді, коли емоційного ресурсу тимчасово не вистачає.
Яка порада, яку ви колись отримали, досі з вами? Якби ви могли повернутися на початок своєї кар’єри, що б сказали собі?
Я не можу назвати одну конкретну пораду, яка супроводжує мене все життя. На моєму шляху було багато людей, кожен із яких залишив свій слід — через розмови, спільні рішення, приклади або навіть помилки. Я вдячний кожному з них, бо саме з цих зустрічей і досвідів склався той, ким я є сьогодні. Для мене це про цінність людей і взаємодії, а не про одну універсальну формулу.
Якби я міг повернутися на початок своєї кар’єри і сказати собі щось одне, це була б дуже практична порада: знайти в собі сили вивчити іноземну мову на високому рівні — а краще дві. Це розширює горизонти, мислення і можливості для взаємодії зі світом. Це інвестиція, яка завжди повертається — і професійно, і особисто.
Які зміни в ринку або підходах до роботи ви вважаєте неминучими?
Невизначеність і постійні зміни стали новою нормою на багато років уперед, і це важливо не просто усвідомити, а прийняти. Ми живемо в трансформаційному періоді, який швидко змінює звичні моделі роботи, управління і планування. У цій реальності виживуть не всі — і це не про силу, а про здатність адаптуватися і змінюватись.
Ключовим стає вміння працювати з невизначеністю: мислити сценаріями, швидко змінювати підходи і змінюватися самим значно швидше, ніж ми звикли раніше. Спроба триматися за старі моделі лише посилює ризики.
Водночас люди були і залишаються головним активом для будь-якого бізнесу. Саме зрілі команди, об’єднані спільними цінностями і довірою, визначатимуть здатність компаній проходити складні періоди. Разом із цим бізнес дедалі більше стає інтегрованою частиною суспільства — не ізольованим механізмом, а системою, яка має відповідати на реальні потреби й виклики мінливого світу.
Окремо зростатиме роль бізнесу в питаннях безпеки та стійкості країни. Участь у побудові системи тотальної оборони, підтримка критичних процесів і відповідальне ставлення до суспільних викликів перестають бути опцією — це стає частиною нової норми. У такому середовищі значення репутації та довіри лише посилюватиметься.
Для мене принципово важливо не просто уявляти майбутнє, а наближати його власними зусиллями. У найближчі 20 років адаптивність, стійкість та інноваційність стануть ключовими факторами виживання і розвитку бізнесу. Саме ці якості визначатимуть, хто зможе не лише втриматися, а й створювати цінність у новій реальності.
Контактна особа
