24 березня 222 року набрав чинності Закон України в умовах воєнного стану. Зміни у трудових відносинах розглядає Smartsolutions. З набуттям чинності цим Законом і на час його дії не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим законом.
Звертаємо вашу увагу, що вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені ст. 43, 44 Конституції України (щодо права на працю та права на страйк).
Основні положення:
1. При укладенні трудового договору
- У період дії воєнного стану умова про випробування під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
- З метою оперативного залучення нових працівників до виконання роботи, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, в тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
2. Переведення та зміна істотних умов праці
- На період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою ніж середній заробіток за попередньою роботою.
- На період дії воєнного стану норми ст. Кодексу законів про працю України про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
3. Розірвання трудового договору
З ініціативи працівника.
- У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та загрозою для життя і здоров’я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження (за винятком примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури).
З ініціативи роботодавця.
-
На період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною, із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вказаним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
-
На період дії воєнного стану норми ст. 43 Кодексу законів про працю України (про надання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
4. Встановлення та облік часу роботи і часу відпочинку
- Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 6 годин на тиждень (раніше – 4 годин).
- Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 5 годин на тиждень.
- П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями.
- Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
- Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
- На період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої ст. 65 (граничні норми застосування надурочних робіт), частини третьої – п’ятої ст. 67 (перенесення вихідних днів) та ст. 71–73 (святкові й неробочі дні) Кодексу законів про працю України.
5. Оплата праці
- У разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії її виплата може бути призупинена до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність.
6. Зупинення дії окремих положень колективного договору
– На час воєнного стану дія окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця може бути зупинена.
7. Відпустки
- На період воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарних дні.
- Працівнику можуть не дати відпустку (окрім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури.
- Протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження 15-денним строком.
8. Призупинення дії трудового договору
- Можна призупиняти дію трудового договору, якщо роботодавець не може забезпечити працівника роботою або працівник не може працювати у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання ним роботи. При цьому зупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
9. Діяльність профспілок
- На період воєнного стану тимчасово призупиняється дія ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (щодо відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу) та відповідні норми колективних договорів.
