Питання утримання дитини зазвичай пов’язують з аліментами: їх розміром, порядком визначення та стягнення. Водночас обов’язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, може охоплювати й участь у додаткових витратах на дитину.
Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не подавалася, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину. Йдеться про витрати, викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Така участь може бути разовою, періодичною або постійною.
Як можна вирішити питання оплати додаткових витрат на дитину
Батьки можуть домовитися про порядок оплати додаткових витрат на дитину самостійно. Така домовленість дозволяє визначити, які саме витрати оплачуються, у якому розмірі та в які строки.
Якщо згоди досягти не вдалося, один із батьків може звернутися до суду. У такому разі суд визначає розмір участі другого з батьків у додаткових витратах на дитину з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд оцінює, наскільки наведені сторонами обставини підтверджують необхідність додаткових витрат на дитину та їхній розмір. Рішення залежить від належності, допустимості та достатності поданих доказів.
Що потрібно довести в суді
Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлює загальне правило: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У справах про оплату додаткових витрат на дитину потрібно підтвердити дві ключові обставини:
- наявність особливих обставин, які зумовили або можуть зумовити додаткові витрати на дитину;
- розмір таких витрат.
Без належних доказів суду буде складно встановити, що заявлені витрати справді пов’язані з потребами дитини та підлягають оплаті другим з батьків.
Які докази можуть підтвердити додаткові витрати на дитину
Доказами наявності особливих обставин можуть бути, зокрема:
- документи, що підтверджують витрати на придбання спеціальних інструментів або спорядження для розвитку здібностей дитини, наприклад музичного інструменту чи спортивного спорядження;
- документи щодо оплати занять у музичних, художніх, спортивних або інших закладах;
- висновки медико-соціальної експертної комісії;
- довідки медичних закладів;
- інші документи, що підтверджують стан здоров’я дитини та необхідність додаткових витрат на лікування, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо.
Окремо потрібно підтвердити розмір додаткових витрат на дитину. Для цього можуть використовуватися:
- довідки медичного закладу про вартість медичних послуг;
- виписки з історії хвороби дитини;
- рецепти лікарів;
- чеки;
- рахунки;
- квитанції;
- проїзні документи;
- інші документи, які підтверджують фактичне понесення або необхідність майбутніх витрат.
Якщо відповідач вважає позовні вимоги завищеними чи необґрунтованими, він має право подати до суду свої аргументи та докази на їх підтвердження.
Куди подавати позов про оплату додаткових витрат на дитину
Стаття 28 Цивільного процесуального кодексу України надає позивачу право подавати позов про оплату додаткових витрат на дитину за місцем проживання відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Це має практичне значення, оскільки відповідач може проживати в іншому місті чи регіоні.
У справах про оплату додаткових витрат на дитину позивачі звільняються від сплати судового збору.
Чи припиняється обов’язок брати участь у додаткових витратах після передачі нерухомості дитині
Стаття 190 Сімейного кодексу України передбачає можливість припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно. Для цього батьки укладають нотаріально посвідчений договір.
Водночас укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від дитини, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.
Відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину
Якщо судове рішення про оплату додаткових витрат на дитину не виконується добровільно, його примусове виконання здійснюють державні або приватні виконавці.
Окремо стаття 196 Сімейного кодексу України встановлює відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину.
У разі прострочення з вини платника він зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити:
- суму заборгованості за додатковими витратами;
- індекс інфляції за весь час прострочення;
- 3% річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок у строк, встановлений рішенням суду або домовленістю між батьками.
Якщо такого строку немає, прострочення настає після спливу 7 днів з моменту пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
Що варто зробити перед зверненням до суду
Перед поданням позову варто:
- визначити, які саме додаткові витрати на дитину потрібно компенсувати;
- зібрати документи, що підтверджують особливі обставини;
- підготувати докази розміру витрат;
- за можливості звернутися до другого з батьків із письмовою вимогою про участь у додаткових витратах на дитину;
- зберегти підтвердження направлення такої вимоги та відповідь, якщо вона була надана.
Такий підхід допомагає сформувати послідовну правову позицію та підвищує шанси на обґрунтований розгляд справи.
Висновок
Компенсація додаткових витрат на дитину залежить від двох ключових факторів: наявності особливих обставин та належного підтвердження розміру витрат. Суд оцінює не сам факт бажання одного з батьків отримати оплату, а докази, які підтверджують потреби дитини, зв’язок цих потреб із заявленими витратами та обґрунтованість суми.
Якщо потрібно оцінити перспективи стягнення додаткових витрат на дитину, підготувати докази або сформувати правову позицію для суду, адвокати Smartsolutions допоможуть визначити подальші кроки та знайти рішення з урахуванням конкретної ситуації.
Контактна особа
