Державна посада не означає автоматичну заборону на володіння бізнесом, посадовець може залишатись власником компанії та має право отримувати дивіденди від результатів її діяльності, однак після призначення на посаду він не може нею управляти.
Саме на цьому етапі у багатьох виникає помилкове враження, що невтручання в операційну діяльність компаній є достатнім для виконання законодавчого обов’язку. Насправді ж ігнорування або формальний підхід — одна з найпоширеніших причин штрафів та навіть звільнень з посад.
Законом України «Про запобігання корупції» передбачено спеціальний механізм — передачу корпоративних прав в управління. Його мета не забрати бізнес у посадовця, а запобігти конфлікту інтересів та унеможливити вплив на діяльність компанії під час перебування на посаді, використовуючи своє службове становище.
Обов’язок передати корпоративні права стосується:
- осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- посадових осіб юридичних осіб публічного права;
- членів Ради Національного банку України;
- осіб, які входять до складу наглядової ради (крім незалежних членів) державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше ніж 50 відсотків акцій (часток) належить державі;
- членів Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;
- посадових осіб та інспекторів Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю;
- членів Ради Аудиторської палати України;
- посадових осіб Аудиторської палати України та працівників комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів;
- Голови, заступника Голови, інших членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;
- посадових осіб секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Водночас закон передбачає і винятки. Передача корпоративних прав не вимагається від:
- осіб, які входять як незалежні члени до складу наглядової ради державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства, державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше ніж 50% акцій (часток) належать державі;
- депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі);
- помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України;
- осіб, у власності яких перебувають акції акціонерного товариства-резидента України, сукупна номінальна вартість яких не перевищує 0,25 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня року, в якому особа призначена (обрана) на посаду, та сукупно не перевищують 5% голосуючих акцій товариства.
На практиці найбільше запитань виникає не щодо самого обов’язку, а щодо того, як саме передати корпоративні права – кому, у якій формі, в які строки, щоб не порушити вимоги законодавства та не створити додаткові ризики для себе, керівника чи компанії.
Юристи Smartsolutions не лише супроводжують процедуру передачі корпоративних прав, а й можуть прийняти такі права в управління на весь період перебування особи на посаді, забезпечивши повну відповідність антикорупційному законодавству та вимогам НАЗК.
У наступній публікації ми також детально розберемо можливі способи передачі корпоративних прав, строки та відповідальність за порушення цього обов’язку.
Контактна особа
